1. Словник української мови в 11 томах

переслідувач

ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь.

Непокоїло їх зараз найбільше те, чи вдалося хлопцям одірватися від переслідувачів-гайдамаків (Головко, II, 1957, 597);

Мале хлопченя ганялося за індиком. Індик то відскакував убік, то раптом, круто повернувшись, бив переслідувача крильми (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 109);

У 1886 р. Коцюбинський їде в село Михайлівку на вчительську.. роботу. Поліцейські переслідувачі не випускали його і тут з-під пильного нагляду (Укр. літ., 9, 1957, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переслідувач — переслі́дувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. переслідувач — [пеиреис'л’ідувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў Орфоепічний словник української мови
  3. переслідувач — -а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. переслідувач — Гнобитель, див. гонщик Словник чужослів Павло Штепа
  5. переслідувач — ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь. Непокоїло їх зараз найбільше те, чи вдалося хлопцям одірватися від переслідувачів-гайдамаків (А. Головко); Мале хлопченя ганялося за індиком. Словник української мови у 20 томах
  6. переслідувач — ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто наздоганяє когось), ПОГО́НЕЦЬ заст., ПЕРЕСЛІДО́ВНИК діал., ГОНИ́ТЕЛЬ рідше. Партизан.. інколи обертався назад, припадав до землі, стріляв по переслідувачах (Ю. Збанацький); Біглому одна дорога, а погонцеві десять (І. Словник синонімів української мови