переслідувач
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто наздоганяє когось), ПОГО́НЕЦЬ заст., ПЕРЕСЛІДО́ВНИК діал., ГОНИ́ТЕЛЬ рідше. Партизан.. інколи обертався назад, припадав до землі, стріляв по переслідувачах (Ю. Збанацький); Біглому одна дорога, а погонцеві десять (І. Франко); Владко, закусивши губи аж до крові, бив руками і ногами, силкуючись вирватися від переслідовника (І. Франко); Герман почув тупіт кроків близько дверей колиби, — видно, його гонителі зазирали досередини (І. Франко).
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто завдає утисків), ГОНИ́ТЕЛЬ. Єремія.., прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду (О. Стороженко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- переслідувач — переслі́дувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- переслідувач — [пеиреис'л’ідувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў Орфоепічний словник української мови
- переслідувач — -а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- переслідувач — Гнобитель, див. гонщик Словник чужослів Павло Штепа
- переслідувач — ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь. Непокоїло їх зараз найбільше те, чи вдалося хлопцям одірватися від переслідувачів-гайдамаків (А. Головко); Мале хлопченя ганялося за індиком. Словник української мови у 20 томах
- переслідувач — ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь. Непокоїло їх зараз найбільше те, чи вдалося хлопцям одірватися від переслідувачів-гайдамаків (Головко, II, 1957, 597); Мале хлопченя ганялося за індиком. Словник української мови в 11 томах