Значення в інших словниках
-
повішеник —
пові́шеник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
повішеник —
-а, ч. Те саме, що вішальник 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
повішеник —
ПОВІ́ШЕНИК, а, ч. Те саме, що ві́шальник 2. – Най повішеника ховає, най люди це місце обминают [обминають] (Марко Черемшина).
Словник української мови у 20 томах
-
повішеник —
ВІ́ШАЛЬНИК (той, хто повісився або страчений через повішання), ПОВІ́ШЕНИК, ПОВІ́ШЕНИЙ, ШИ́БЕНИК заст. Присипали його тіло землею в найпоганішому місці..
Словник синонімів української мови
-
повішеник —
ПОВІ́ШЕНИК, а, ч. Те саме, що ві́шальник 2. — Най повішеника ховає, най люди це місце обминают [обминають] (Черемш., Тв., 1960, 43).
Словник української мови в 11 томах
-
повішеник —
Повішеник, -ка м. = повішальник. ЕЗ. V. 209.
Словник української мови Грінченка