повішеник

Повішеник, -ка

м. = повішальник. ЕЗ. V. 209.

Значення в інших словниках

1. повішеник — пові́шеник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. повішеник — -а, ч. Те саме, що вішальник 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повішеник — Шибеник  Словник чужослів Павло Штепа
4. повішеник — ПОВІ́ШЕНИК, а, ч. Те саме, що ві́шальник 2. – Най повішеника ховає, най люди це місце обминают [обминають] (Марко Черемшина).  Словник української мови у 20 томах
5. повішеник — ВІ́ШАЛЬНИК (той, хто повісився або страчений через повішання), ПОВІ́ШЕНИК, ПОВІ́ШЕНИЙ, ШИ́БЕНИК заст. Присипали його тіло землею в найпоганішому місці..  Словник синонімів української мови
6. повішеник — ПОВІ́ШЕНИК, а, ч. Те саме, що ві́шальник 2. — Най повішеника ховає, най люди це місце обминают [обминають] (Черемш., Тв., 1960, 43).  Словник української мови в 11 томах