Значення в інших словниках
-
політура —
-и, ж. 1》 Вид лаку, що являє собою розчин смолистих речовин у спирті і використовується для полірування виробів із дерева. 2》 Глянець, лиск, наведений поліруванням, лакуванням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
політура —
політу́ра іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
політура —
ПОЛІТУ́РА, и, ж. 1. Вид лаку, що являє собою розчин смолистих речовин у спирті і використовується для полірування виробів з дерева. Ні слова не сказавши, махнув [третьокласник] у столярню і вніс політуру (А.
Словник української мови у 20 томах
-
політура —
(-и) ж.; жрм. Неякісний, низькопробний алкогольний напій. <...> а ще після кількарічного вживання "політури" причащається до шотландського віскі <...> (Книжник, 2001, № 2). БСРЖ, 455.
Словник жарґонної лексики української мови
-
політура —
політу́ра (нім. Politur, від лат. politura – поліровка) вид лаку; розчин смоли в етиловому спирті.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
політура —
Розчин живицевої смоли, найчастіше шелаку, в спирті; застосовується для покриття виробів із дерева (політурення).
Універсальний словник-енциклопедія
-
політура —
ЛАК (розчин, яким покривають поверхню для її збереження й блиску), ПОКІ́СТ діал.; ПОЛІТУ́РА (розчин смолистих речовин у спирті, яким покривають вироби з дерева).
Словник синонімів української мови
-
політура —
Політу́ра, -ри, -рі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
політура —
ПОЛІТУ́РА, и, ж. 1. Вид лаку, що являє собою розчин смолистих речовин у спирті і використовується для полірування виробів з дерева. Ні слова не сказавши, махнув [третьокласник] у столярню і вніс політуру (Свидн.
Словник української мови в 11 томах
-
політура —
Політура, -ри ж. Лакъ. Махнув у столярню і вніс політуру. Св. Л. 223.
Словник української мови Грінченка