Словник чужослів Павло Штепа

правильний

Поправний, правдивий, слушний, справедливий

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. правильний — (який відповідає справжньому станові речей) істинний, справедливий, правдивий, (створений за правилами, законами пропорції) точний, симетричний.  Словник синонімів Полюги
  2. правильний — пра́вильний прикметник від: пра́вило прави́льний прикметник від: прави́ло спец.  Орфографічний словник української мови
  3. правильний — (шлях) вірний, непомильний; (поділ) справедливий; (висновок) безпомилковий; (- заувагу) слушний; (трикутник) МАТ. симетричний, пропорційний.  Словник синонімів Караванського
  4. правильний — I безпомилковий, безпомильний, непомильний, непохибний, несхибний, нехибний, праведний II див. безпомилковий; чесний  Словник синонімів Вусика
  5. правильний — I [правиел'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (від правило) II [правил'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (від правило)  Орфоепічний словник української мови
  6. правильний — I прав`ильний-а, -е, спец. 1》 Прикм. до правило. 2》 Признач. для правлення (див. правлення IV). 3》 у знач. ім. правильний, -ного, ч. Солдат-артилерист у гарматній обслузі, який спрямовує ствол гармати за допомогою правила (у 5 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. правильний — ПРАВИ́ЛЬНИЙ, а, е, спец. 1. Прикм. до прави́ло. Правильна чавунна плита. 2. Признач. для правлення (див. пра́влення⁴). Гарячокатані прутки перед розрізанням повинні піддаватись випрямленню на прави́льних верстатах (з навч. літ.). 3. у знач. ім.  Словник української мови у 20 томах
  8. правильний — (-а, -е) крим., схвальн. Справжній, гарної якости. БСРЖ, 468; СЖЗ 84; ЯБМ, 2, 225  Словник жарґонної лексики української мови
  9. правильний — БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ...  Словник синонімів української мови
  10. правильний — Пра́вильний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. правильний — ПРА́ВИЛЬНИЙ, а, е. 1. Який відповідає дійсності; істинний. — Треба при кожній нагоді роз’яснювати трудящим масам нашу більшовицьку програму, нашу єдино правильну лінію в революції (Головко, II, 1957, 465)...  Словник української мови в 11 томах