правильний
ПРАВИ́ЛЬНИЙ, а, е, спец.
1. Прикм. до прави́ло.
Правильна чавунна плита.
2. Признач. для правлення (див. пра́влення⁴).
Гарячокатані прутки перед розрізанням повинні піддаватись випрямленню на прави́льних верстатах (з навч. літ.).
3. у знач. ім. прави́льний, ного, ч. Солдат-артилерист у гарматній обслузі, який спрямовує ствол гармати за допомогою прави́ла (у 5 знач.).
Низенький, щуплявий прави́льний з другої батареї гикав, затуляючи рота обома руками (Л. Первомайський).
ПРА́ВИЛЬНИЙ, а, е.
1. Який відповідає дійсності; істинний.
Своє власне розуміння Св. Письма та церковних канонів Москва вважала за єдино правильне й непорушне, свої місцеві церковні обряди та звичаї за недоторкану святиню (І. Огієнко);
Це трагізм самого життя, яке пережив український народ. Історія вже дала і дасть у майбутньому правильну оцінку цьому факту (з наук. літ.);
// Справедливий.
– Чули правильний закон? – загорлав Денисенко. – Ніхто не має права зачепити нашу подвірну, хутірську чи відрубну землю (М. Стельмах);
// розм. Хороший, справедливий (про людину).
– А батько таки справді в нас – правильні. Даремно не будуть [бити]! (А. Головко).
2. Який відповідає встановленим правилам, нормам.
Широке і правильне застосування мінеральних добрив у поєднанні з органічними забезпечить різке підвищення врожайності всіх культур сівозміни (з публіц. літ.);
Правильні сівозміни є однією з основ високої культури землеробства (з наук. літ.);
Головна роль варязьких князів з їх дружинами полягала в охороні й правильній організації торгівлі (з наук. літ.).
3. Безпомилковий.
Не раз, заблудившися, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям (О. Донченко);
– Він не має сумніву, що життя його стовідсотково правильне, дистильоване, бездоганне (О. Гончар).
4. Який відбувається через певні проміжки часу; регулярний, ритмічний.
Правильне биття серця.
5. Який задовольняє правила пропорції і симетрії.
З делікатної хорошої дитини виросла висока, гнучка, з правильними рисами лиця панна (Н. Кобринська);
Обличчя з високим чолом, .. правильний ніс і випещені шовковисті вусики – все було в ньому гармонійним і витонченим (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)