Словник української мови у 20 томах

правило

ПРАВИ́ЛО, а, с.

1. Пристрій, на якому розпрямляють що-небудь.

Старик підійшов до верстата, почав клепати молотком по залізному правилу (І. Микитенко).

2. Пристрій, на якому щось розправляють або за допомогою якого щось розрівнюють, вигладжують.

Штукатур, стоячи на дерев'яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (з наук.-попул. літ.);

– Німці! – прошепотів таємниче зляканим голосом сухотний швець. Він теж вибіг на вулицю з прави́лом у руках (П. Панч).

3. Довге весло, жердина, щоб керувати човном, плотом і т. ін.

Пліт раптом крутонуло і кинуло назад. Мироненко вихопив з води правило і почав гребти (С. Голованівський).

4. Частина стерна у човні.

Стерновий повернув правило стерна, і човен пішов угору (М. Трублаїні).

5. Пристрій у гарматі для спрямування ствола.

Прави́льний схопив за прави́ло й згарячу проорав сошником – повернув гармату навіть на більший кут, як треба було (А. Головко).

ПРА́ВИЛО, а, с.

1. Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ.

Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант (О. Донченко).

2. Принцип, яким керуються у співжитті, у праці, в поведінці і т. ін.

Є правило: не йти туди, куди автор тягне, бо завше можна прийти до несподіваних висновків (Ю. Яновський);

// Звичай, властивий якійсь групі, колективові людей.

В редакції було таке правило, що в разі потреби кождий співробітник має обняти репортерську службу (І. Франко);

Певне, ніхто краще за нього не знав усяких заробітчанських звичаїв та правил, набутих ним за довгі роки бурлакування (О. Гончар);

// Форма вияву інстинкту у тварин.

Птахи не люблять, коли до них втручаються люди. Адже вони птахи. Вони люблять жити самі, за своїми правилами (Григорій Тютюнник).

3. чого, мн. Зібрання якихось положень, що визначають порядок ведення або дотримання чого-небудь.

Мусили Яреськові хлопці в цей вечір марширувати до казарм без свого командира: всупереч всім правилам воєнного часу, пішов проводити дівчину (О. Гончар);

Сказано було всім бригадирам, що хто не буде дотримуватися правил агрономії і не виконуватиме сівозмін, будемо карати якнайсуворіше (Григорій Тютюнник);

За існуючими правилами безпеки праці максимально допустима температура у гірничих виробках не повинна перевищувати 26° С (з наук. літ.).

Бра́ти / взя́ти за пра́вило див. бра́ти;

Відступа́ти / відступи́ти від пра́вила (від поря́дку) див. відступа́ти;

(1) За всіма́ пра́вилами – дотримуючись усіх подробиць у виконанні якоїсь дії, процесу.

Сашко притишив машину і вів її поволі, за всіма правилами (В. Кучер);

(2) Пра́вила вну́трішнього розпоря́дку – певні норми поведінки, дисципліни, обов'язкові для всіх де-небудь.

А як тільки старший хто на поріг, одразу схоплюйсь, виструнчуйся: – Вихованець Порфир Кульбака вивчає правила внутрішнього розпорядку!.. (О. Гончар);

За трудовим договором працівник підпорядкований адміністрації, додержується встановлених правил внутрішнього розпорядку (з мови документів);

(3) Пра́вила до́брого то́ну – норми вишуканої поведінки, що служать зразком для наслідування.

Стало мало не правилом доброго тону увернути щось несхвальне про менталітет цілої нації (Л. Костенко);

Помічав у поглядах то докір, то здивування, та й сам деколи дивувався, дізнаючись про переміни чи то в законодавстві, чи в правилах доброго тону, чи у моді (Ю. Іздрик);

(4) Пра́вила присто́йності – правила поведінки, прийняті в певному суспільному середовищі.

Чужоземці не раз дивувалися, як, поруч із сліпучою розкішшю магнатських прийомів, на них не додержувалося звичайнісіньких правил пристойності й чистоти (З. Тулуб);

Вбиралася Марина в коротку спідничку до колін – всупереч моді й правилам дівочої пристойності, а кофтинку носила картату, з “шотландки”, червоних і зелених клітин (Ю. Смолич);

Говорила вона їдко, не вибираючи виразів, не дотримуючись правил звичайної пристойності (Ю. Збанацький);

[Карташов:] Так. Я вимагаю від вас того додержання правил пристойності, якого ви так домагались від моїх студентів (О. Довженко).

△ (5) Пра́вила (ву́личного) ру́ху – набір правил, інструктивних рекомендацій для безпеки руху, яких обов'язково повинні дотримуватися водії транспортних засобів та пішоходи;

(6) Пра́вило дев'я́тки – правописне правило української літературної мови, згідно з яким після приголосних звуків д, т, з, с, ц, ж, (дж), ч, ш, р іншомовне і в загальних назвах треба передавати через и.

У чинному правописі правило дев'ятки стосується написання голосного “и” на місці “і” після 9 приголосних: д, т, з, с, ц, ж, ш, ч, р, перед наступним приголосним (з навч. літ.);

(7) Трійне́ пра́вило – правило для розв'язання арифметичних задач, у яких величини пов'язані прямою або обернено пропорційною залежністю.

◇ (8) Залі́зне пра́вило перев. чиє. – те, що обов'язково хтось постійно виконує, чого завжди дотримується (про усталені звички, принципи і т. ін.).

Дарина дуже добре знала залізні Комаренкові правила, – все, що він говорив, завжди було перевірене до найменшої рисочки (В. Собко);

(9) Золоте́ пра́вило яке, зі сл. прийма́тися, дотри́муватися і под. – випробуваний спосіб здійснення чого-небудь, досягнення кращих результатів тощо.

Сава Петрович .. в'яло відповів, що, звичайно, і в цьому треба триматися золотого правила – “краще як краще” (А. Головко);

У своїй журналістській практиці Іщук дотримувався золотого правила: ще перед відрядженням, заздалегідь вивчав матеріал (В. Поліщук);

(10) Не в [мої́х (його́, її́ і т. ін.)] пра́вилах – мені (йому їй і т. ін.) це не властиве, не притаманне що-небудь (про певні дії, вчинки).

[Андрій:] Доносити на вас я, звичайно, не збираюся. Це не в моїх правилах (З. Мороз);

Навіть не пошкодував [Романюк] грошей, хоч це і було не в його правилах (В. Хрущак);

(11) Як пра́вило, перев. з дієсл. – здебільшого, неодмінно, завжди і т. ін.

Грейпфрути подають, як правило, розрізаними впоперек надвоє. Ми спочатку присмачуємо їх поданим цукровим піском, пудрою, медом чи варенням і їмо ложкою (із журн.);

Займенники, як правило, змінюються за відмінками (з навч. літ.);

Нова техніка, як правило, дуже складна (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. правило — (те, що спрямовує процес) засада, норма, настанова, закон.  Словник синонімів Полюги
  2. правило — Чи змінюється значення слів правило, розв’язний, розсильний, торочити, транспорт від зміни наголосу в них? Безперечно. Правило (наголос на першому складі) – положення або зібрання положень; принцип, що ним керуються у співжитті, поведінці тощо.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. правило — пра́вило іменник середнього роду норма, закон прави́ло іменник середнього роду прилад, стерно  Орфографічний словник української мови
  4. правило — (граматики) припис, норма, рекомендація; (залізне) принцип, с. закон; (прийняте в гурті) звичай, заведенція; мн. ПРАВИЛА, (шкільні) правильник.  Словник синонімів Караванського
  5. правило — I [правиело] -ла, м. (на) -л'і (норма, закон) II [правило] -ла (прилад, стерно)  Орфоепічний словник української мови
  6. правило — Правило, як правило, як звичайно, як водиться, як заведено У нашій мові широко вживається іменник правило: «Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант» (О.  «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. правило — I пр`авило-а, с. 1》 Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ. Правило гвинта спец. — правило визначення якого-небудь руху або вектора в залежності від представлення того...  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. правило — 1. припис 2. це див. лінійка  Словник чужослів Павло Штепа
  9. правило — залі́зне пра́вило перев. чиє. Те, що обов’язково хтось постійно виконує, чого завжди дотримується (про усталені звички, принципи і т. ін.).  Фразеологічний словник української мови
  10. правило — ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст.  Словник синонімів української мови
  11. правило — Пра́вило, -ла, -лу; -вила, -вил прави́ло, -ла; -ви́ла (прилад)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. правило — ПРА́ВИЛО, а, с. 1. Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ. Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант (Донч., Ю. Васюта, 1950, 90).  Словник української мови в 11 томах
  13. правило — Правило, -ла с. 1) Руль. Мнж. 179. Човен без весла й правила. Морд. II. 36. 2) Часть сапожной колодки, клинообразные куски дерева, вставляемые въ голенище. Вас. 161. Де узявся швець і кравець, приніс шило і правило, ще й дратви кінець. Грин. III. 660.  Словник української мови Грінченка