правильний
ПРАВИ́ЛЬНИЙ, а, е, спец.
1. Прикм. до прави́ло.
Правильна чавунна плита.
2. Признач. для правлення (див. пра́влення⁴).
Гарячокатані прутки перед розрізанням повинні піддаватись випрямленню на прави́льних верстатах (з навч. літ.).
3. у знач. ім. прави́льний, ного, ч. Солдат-артилерист у гарматній обслузі, який спрямовує ствол гармати за допомогою прави́ла (у 5 знач.).
Низенький, щуплявий прави́льний з другої батареї гикав, затуляючи рота обома руками (Л. Первомайський).
ПРА́ВИЛЬНИЙ, а, е.
1. Який відповідає дійсності; істинний.
Своє власне розуміння Св. Письма та церковних канонів Москва вважала за єдино правильне й непорушне, свої місцеві церковні обряди та звичаї за недоторкану святиню (І. Огієнко);
Це трагізм самого життя, яке пережив український народ. Історія вже дала і дасть у майбутньому правильну оцінку цьому факту (з наук. літ.);
// Справедливий.
– Чули правильний закон? – загорлав Денисенко. – Ніхто не має права зачепити нашу подвірну, хутірську чи відрубну землю (М. Стельмах);
// розм. Хороший, справедливий (про людину).
– А батько таки справді в нас – правильні. Даремно не будуть [бити]! (А. Головко).
2. Який відповідає встановленим правилам, нормам.
Широке і правильне застосування мінеральних добрив у поєднанні з органічними забезпечить різке підвищення врожайності всіх культур сівозміни (з публіц. літ.);
Правильні сівозміни є однією з основ високої культури землеробства (з наук. літ.);
Головна роль варязьких князів з їх дружинами полягала в охороні й правильній організації торгівлі (з наук. літ.).
3. Безпомилковий.
Не раз, заблудившися, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям (О. Донченко);
– Він не має сумніву, що життя його стовідсотково правильне, дистильоване, бездоганне (О. Гончар).
4. Який відбувається через певні проміжки часу; регулярний, ритмічний.
Правильне биття серця.
5. Який задовольняє правила пропорції і симетрії.
З делікатної хорошої дитини виросла висока, гнучка, з правильними рисами лиця панна (Н. Кобринська);
Обличчя з високим чолом, .. правильний ніс і випещені шовковисті вусики – все було в ньому гармонійним і витонченим (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- правильний — (який відповідає справжньому станові речей) істинний, справедливий, правдивий, (створений за правилами, законами пропорції) точний, симетричний. Словник синонімів Полюги
- правильний — пра́вильний прикметник від: пра́вило прави́льний прикметник від: прави́ло спец. Орфографічний словник української мови
- правильний — (шлях) вірний, непомильний; (поділ) справедливий; (висновок) безпомилковий; (- заувагу) слушний; (трикутник) МАТ. симетричний, пропорційний. Словник синонімів Караванського
- правильний — I безпомилковий, безпомильний, непомильний, непохибний, несхибний, нехибний, праведний II див. безпомилковий; чесний Словник синонімів Вусика
- правильний — I [правиел'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (від правило) II [правил'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (від правило) Орфоепічний словник української мови
- правильний — I прав`ильний-а, -е, спец. 1》 Прикм. до правило. 2》 Признач. для правлення (див. правлення IV). 3》 у знач. ім. правильний, -ного, ч. Солдат-артилерист у гарматній обслузі, який спрямовує ствол гармати за допомогою правила (у 5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- правильний — Поправний, правдивий, слушний, справедливий Словник чужослів Павло Штепа
- правильний — (-а, -е) крим., схвальн. Справжній, гарної якости. БСРЖ, 468; СЖЗ 84; ЯБМ, 2, 225 Словник жарґонної лексики української мови
- правильний — БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ... Словник синонімів української мови
- правильний — Пра́вильний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- правильний — ПРА́ВИЛЬНИЙ, а, е. 1. Який відповідає дійсності; істинний. — Треба при кожній нагоді роз’яснювати трудящим масам нашу більшовицьку програму, нашу єдино правильну лінію в революції (Головко, II, 1957, 465)... Словник української мови в 11 томах