преподобіє —
преподо́біє 1 іменник середнього роду праведність, святість церк. преподо́біє 2 іменник середнього роду титулування священика церк.
Орфографічний словник української мови
преподобіє —
-я, с. 1》 рел., заст. Святість, праведність. 2》 у сполуч. із займ. його, їх, ваше, церк. Титулування священика.
Великий тлумачний словник сучасної мови
преподобіє —
ПРЕПОДО́БІЄ, я, с. 1. рел., заст. Святість, праведність. 2. у сполуч. із займ. його, їх, ваше, церк. Титулування священика. “Ваше преподобіє, вельмишановний отче Никоне, – писав колишній друг бурсак Павло до свого приятеля благочинного.
Словник української мови у 20 томах
преподобіє —
ПРЕПОДО́БІЄ, я, с. 1. рел., заст. Святість, праведність. 2. у сполуч. із займ. його, їх, ваше, церк. Титулування священика. «Ваше преподобіє, вельмишановний отче Никоне, — писав колишній друг бурсак Павло до свого приятеля благочинного. — Маю невеличке до тебе прохання» (Кач., II, 1958, 24).
Словник української мови в 11 томах