причитати

Голосити, виголошувати, виголосити, зіголошувати, зіголошити, поголошувати, поголосити, приголошувати, приголосити, уголошувати, уголосити, лебедіти, залебедіти, зілебедіти, налебедіти, полебедіти, лебоніти, залебоніти, злебоніти, налебоніти, полебоніти, лементувати, вилементовувати, вилементувати, повилементовувати, зілементовувати, зілементувати, позілементовувати, ^лементовувати, налементувати, поналементовувати, полементовувати, полеметувати, улементовувати, улементувати, тужити, затужувати, затужити, отужувати, отужити, потужувати, потужити, протужувати, протужити, стужувати, стужити

Значення в інших словниках

1. причитати — причита́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. причитати — -аю, -аєш і причитувати, -ую, -уєш, недок. 1》 над ким. За народним звичаєм – на похороні голосити над покійником, примовляючи. 2》 розм. Жалібно плачучи, нарікати на кого-, що-небудь, побиватися за кимсь, чимсь. || перен. Голосно проклинати, лаяти кого-небудь; голосно примовляти щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. причитати — ПРИЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. над ким. За народним звичаєм – на похороні голосити над покійником, примовляючи. Тужила би, тужила [Маруся], русою косою шию овиваючи, і причитувала би над кимось померлим (Г. Хоткевич); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. причитати — ГОЛОСИ́ТИ над ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИ за ким-чим, ТУЖИ́ТИ за ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯ над ким-чим; ПРИМОВЛЯ́ТИ до кого, ПРИКА́ЗУВАТИ до кого, ПРИЧИТА́ТИ над ким, розм.  Словник синонімів української мови
5. причитати — ПРИЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. над ким. За народним звичаєм — на похороні голосити над покійником, примовляючи. Тужила би, тужила [Маруся], русою косою шию овиваючи, і причитувала би над кимось померлим (Хотк.  Словник української мови в 11 томах