причитати

ПРИЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. над ким. За народним звичаєм — на похороні голосити над покійником, примовляючи.

Тужила би, тужила [Маруся], русою косою шию овиваючи, і причитувала би над кимось померлим (Хотк., II, 1966, 33);

*У порівн. Говорила [Оксана], ніби сама над собою причитувала, ятрила словами пекучими душу, билась, мов голубка зранена (Цюпа, Назустріч.., 1958, 258).

2. розм. Жалібно плачучи, нарікати на кого-, що-небудь, побиватися за кимсь, чимсь.

— Та де ж ти, мій голубе, озовися! — плакала вона, причитаючи, наче за покійником (Шиян, Баланда, 1957, 15);

Криком кричить дитячий розпач, а уста тихо, нишком причитують..: — Ой, мамо-мамочко, ой, моя ріднесенька… (Вас., ІІ, 1959, 9);

Плакала чиясь дитина, хтось із жінок причитував жалібним голосом… (Є. Кравч., Квіти.., 1953, 50);

// перен. Голосно проклинати, лаяти кого-небудь; голосно примовляти щось.

— Щоб же тебе на кусники порвало! — причитала Явдоха, припадаючи до порожнього глечика (Тют., Вир, 1964, 393);

Дід.. як ударив себе по полах, та давай причитувати: — А щоб тобі та бодай тобі!. (Україна.., І, 1960, 8);

Як тілько стражника побачить [знахарка], зараз почне хреститись,.. хреститься та причитує: «Господи, відверни!» (Мирний, IV, 1955, 352).

Значення в інших словниках

1. причитати — причита́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. причитати — -аю, -аєш і причитувати, -ую, -уєш, недок. 1》 над ким. За народним звичаєм – на похороні голосити над покійником, примовляючи. 2》 розм. Жалібно плачучи, нарікати на кого-, що-небудь, побиватися за кимсь, чимсь. || перен. Голосно проклинати, лаяти кого-небудь; голосно примовляти щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. причитати — Голосити, виголошувати, виголосити, зіголошувати, зіголошити, поголошувати, поголосити, приголошувати, приголосити, уголошувати, уголосити, лебедіти, залебедіти, зілебедіти, налебедіти, полебедіти, лебоніти, залебоніти, злебоніти, налебоніти...  Словник чужослів Павло Штепа
4. причитати — ПРИЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. над ким. За народним звичаєм – на похороні голосити над покійником, примовляючи. Тужила би, тужила [Маруся], русою косою шию овиваючи, і причитувала би над кимось померлим (Г. Хоткевич); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. причитати — ГОЛОСИ́ТИ над ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИ за ким-чим, ТУЖИ́ТИ за ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯ над ким-чим; ПРИМОВЛЯ́ТИ до кого, ПРИКА́ЗУВАТИ до кого, ПРИЧИТА́ТИ над ким, розм.  Словник синонімів української мови