причитування
ПРИЧИ́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. причи́тувати і слова, які вимовляють, причитуючи.
І причитування женщин [жінок], і похоронні співи священиків, і шум потоку.., — все це творило незвичайну, неповториму картину звуків (Хотк., II, 1966, 263);
Далеко над вранішніми зарожевілими водами стелились материнські причитування (Гончар, Таврія, 1952, 17).
Словник української мови (СУМ-11)