причитання
ПРИЧИТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. причита́ти і слова, які вимовляють, причитаючи.
— Після аспірантури ти приступив до глибокої наукової розвідки,.. ти відкопав дорогий скарб — колекцію лірницьких плачів, жебрацьких причитань та голосінь над покійниками (Вол., Місячне срібло, 1961, 101);
Хлопчик уже не слухав діда і читав коневі всякі причитання: — Ах, ти блудяга! шибеник! Хіба тобі не добре б було у мене? (Мирний, І, 1954, 176).
Словник української мови (СУМ-11)