причитання
ПРИЧИТА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. причита́ти і слова, які вимовляють, причитаючи.
– Після аспірантури ти приступив до глибокої наукової розвідки, .. ти відкопав дорогий скарб – колекцію лірницьких плачів, жебрацьких причитань та голосінь над покійниками (І. Волошин);
Хлопчик уже не слухав діда і читав коневі всякі причитання: – Ах, ти блудяга! шибеник! Хіба тобі не добре б було у мене? (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)