Словник чужослів Павло Штепа

провокатор

Підступник, див. перфідний

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. провокатор — провока́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. провокатор — АҐЕНТ, ПІДБУРЮВАЧ; п-к -АЦІЙНИЙ, провокативний, (запит) каверзний.  Словник синонімів Караванського
  3. провокатор — див. брехливий; шпигун  Словник синонімів Вусика
  4. провокатор — [провокатор] -ра, м. (на) -ров'і/ -р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
  5. провокатор — -а, ч. 1》 Таємний агент, який проникає в нелегальну організацію зі зрадницькими цілями. 2》 Особа, що провокує (у 1 знач.) що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. провокатор — ПРОВОКА́ТОР, а, ч. 1. Таємний агент, який проникає в нелегальну організацію із зрадницькими цілями. – Нас хтось виказав. Лука, в підпіллі є провокатор (І. Микитенко); Не діждався Олекса Борканюк щастя й волі.  Словник української мови у 20 томах
  7. провокатор — провока́тор (від лат. provocator – той, що кидає виклик) 1. В буржуазних країнах таємний агент, який проникає в нелегальну організацію, щоб підірвати її діяльність і видати поліції учасників організації. 2. Підбурювач, який діє із зрадницькою метою.  Словник іншомовних слів Мельничука
  8. провокатор — ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо — всі в кущі (Ю.  Словник синонімів української мови
  9. провокатор — Провока́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. провокатор — ПРОВОКА́ТОР, а, ч. 1. Таємний агент, який проникає в нелегальну організацію із зрадницькими цілями. — Нас хтось виказав. Лука, в підпіллі є провокатор.. Треба попередити товаришів… (Мик., II, 1957, 320); Не діждався Олекса Борканюк щастя й волі.  Словник української мови в 11 томах