прописка —
пропи́ска іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
прописка —
-и, ж. 1》 Офіційна реєстрація за місцем проживання; оформлення документів на проживання. || Позначка в паспорті або іншому документі про офіційну реєстрацію за місцем проживання. 2》 жив. Те саме, що пропис 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
прописка —
ПРОПИ́СКА, и, ж. 1. Офіційна реєстрація за місцем проживання; оформлення документів на проживання. Прийнята постанова [Кабінету Міністрів України “Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання” №35 від 16.01.2003...
Словник української мови у 20 томах
прописка —
ПРОПИ́СКА, и, ж. 1. Офіційна реєстрація за місцем проживання; оформлення документів на проживання. *Образно. Дві тисячі нащадків пернатих новосельців дістали прописку по всій Україні.
Словник української мови в 11 томах