підманювати —
підма́нювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
підманювати —
див. ПІДДУРЮВАТИ, СПОКУШАТИ.
Словник синонімів Караванського
підманювати —
див. обманювати
Словник синонімів Вусика
підманювати —
-юю, -юєш, недок., підманити, -маню, -маниш і рідше підманути, -ману, -маниш, док., перех. 1》 Манячи, підкликати до себе порухом руки, голови, поглядом і т. ін. 2》 перен. Ваблячи, викликати потяг до себе. 3》 розм. Те саме, що обманювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
підманювати —
ПІДМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш і рідше ПІДМАНУ́ТИ, ману́, ма́ниш, док., кого. 1. Манячи, підкликати до себе порухом руки, голови, поглядом і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
підманювати —
ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
підманювати —
ПІДМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш і рідше ПІДМАНУ́ТИ, ману́, ма́ниш, док., перех. 1. Манячи, підкликати до себе порухом руки, голови, поглядом і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
підманювати —
Підманювати, -нюю, -єш сов. в. підманити, -ню́, -ниш, гл. Соблазнять, соблазнить, сманивать, сманить; одурачивать, одурачить. Чуб. V. 1082. Своїм личком білесеньким все підманює. КС. 1883. І. 217. Ні, ходім та й ходім! — Як стала просить, так таки підманила. Рудч. Ск. II. 52.
Словник української мови Грінченка