реноме —
реноме́ іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
реноме —
невідм., с. Громадська думка, що закріпилася за ким-небудь; репутація.
Великий тлумачний словник сучасної мови
реноме —
РЕНОМЕ́, невідм., с. Громадська думка, що закріпилася за ким-небудь; репутація. Реноме нігіліста незабаром закріпилося за Петрусем непохитно (А. Кримський); Бланка зажалів, що встряє у таку небезпечно для його художницького реноме розмову (Іван Ле).
Словник української мови у 20 томах
реноме —
РЕПУТА́ЦІЯ (громадська думка про когось, щось), РЕНОМЕ́, І́МІДЖ, СЛА́ВА. Данько мав у школі репутацію недисциплінованого, його звали ледарем (Ю. Мокрієв); Реноме нігіліста незабаром закріпилося за Петрусем непохитно (А.
Словник синонімів української мови
реноме —
Реноме́ (фр.), не відм. (н. р.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
реноме —
РЕНОМЕ́, невідм., с. Громадська думка, що закріпилася за ким-небудь; репутація. Реноме нігіліста незабаром закріпилося за Петрусем непохитно (Крим., Вибр., 1965, 338); Бланка зажалів, що встряє у таку небезпечно для його художницького реноме розмову (Ле, Вибр., 1939, 298).
Словник української мови в 11 томах
реноме —
рос. реноме (фр. renomee — репутація) — усталена думка про людину, фірму. Див. також Репутація.
Eкономічна енциклопедія