розкумекувати

Збагнувати, збагнути, позбагнувати, убагнувати, убагнути, повбагнувати, кмітити, покмічувати, покмітити, скмітичувати, скмітити, поскмітичувати, укмітичувати, укмітити, повкмітичувати, метикувати, зметиковувати, зметикувати, позметиковувати, наметиковувати, наметикувати, пометиковувати, пометикувати, уметиковувати, уметикувати, повметиковувати, розуміти, вирозумлювати, вирозуміти, повирозумлювати, зрозумлювати, зрозуміти, нарозумлюватися, нарозумітися, понарозумлюватися, порозумлюватися, порозумітися, урозумлювати, урозуміти, поврозумлювати, розчовпувати, розчовпати, порозчовпувати, розчолопувати, розчолопати, порозчолопувати, розчумувати, розчумати, порозчумувати, торопати, поторопувати, поторопати, сторопувати, сторопати, посторопувати, уторопувати, уторопати, повторопувати

Значення в інших словниках

1. розкумекувати — розкуме́кувати дієслово недоконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
2. розкумекувати — -ую, -уєш, недок., розкумекати, -аю, -аєш, док., перех. і неперех., фам. Те саме, що розбиратися 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкумекувати — РОЗКУМЕ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУМЕ́КАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., фам. Те саме, що розбира́тися 1, 2. Кожний, хто обертався і розкумекував, у чім справа, негайно забував за Рідкодуба й прилучав свій сміх до гурту (І.  Словник української мови у 20 томах
4. розкумекувати — РОЗКУМЕ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУМЕ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., фам. Те саме, що розбира́тися 1, 2. Кожний, хто обертався і розку-мекував, у чім справа, негайно забував за Рідкодуба й прилучав свій сміх до гурту (Кир., Вибр.  Словник української мови в 11 томах