розкумекувати

РОЗКУМЕ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУМЕ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., фам. Те саме, що розбира́тися 1, 2.

Кожний, хто обертався і розку-мекував, у чім справа, негайно забував за Рідкодуба й прилучав свій сміх до гурту (Кир., Вибр., 1960, 207);

Хтось заплескав в долоні, хтось розсміявся, а Пацьоренко, не розкумекавши, допитувався: — Що він сказав? (Збан., Переджнив’я, 1960, 313).

Значення в інших словниках

1. розкумекувати — розкуме́кувати дієслово недоконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
2. розкумекувати — -ую, -уєш, недок., розкумекати, -аю, -аєш, док., перех. і неперех., фам. Те саме, що розбиратися 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкумекувати — Збагнувати, збагнути, позбагнувати, убагнувати, убагнути, повбагнувати, кмітити, покмічувати, покмітити, скмітичувати, скмітити, поскмітичувати, укмітичувати, укмітити, повкмітичувати, метикувати, зметиковувати, зметикувати, позметиковувати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. розкумекувати — РОЗКУМЕ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУМЕ́КАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., фам. Те саме, що розбира́тися 1, 2. Кожний, хто обертався і розкумекував, у чім справа, негайно забував за Рідкодуба й прилучав свій сміх до гурту (І.  Словник української мови у 20 томах