Значення в інших словниках
-
розор —
розо́р іменник чоловічого роду від: розори́ти, розори́тися розм.
Орфографічний словник української мови
-
розор —
РУЇНА, розорення; (дія) руйнування, плюндрування, пустошення, нищення.
Словник синонімів Караванського
-
розор —
-у, ч., розм. Дія і стан за знач. розорити, розоряти і розоритися, розорятися. Впасти в розор — стати дуже бідним; зубожіти. Прийти в розор — зіпсуватися, стати непридатним.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розор —
РОЗО́Р, у, ч., розм. Дія і стан за знач. розори́ти, розоря́ти і розори́тися, розоря́тися¹. Пожарище завжди будить важку думку про розор, про людське нещастя (Панас Мирний); – Та воно, звісно, за нас хто? Самим треба за себе дбати.
Словник української мови у 20 томах
-
розор —
Розо́р, розо́ру; -зо́ри, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розор —
РОЗО́Р, у, ч., розм. Дія і стан за знач. розори́ти, розоря́ти і розори́тися, розоря́тися. Пожарище завжди будить важку думку про розор, про людське нещастя (Мирний, IV, 1955, 158)...
Словник української мови в 11 томах
-
розор —
I. Розор, -ру м. Разореніе. Алв. 76. Дома усе в розор пішло, а він — сиди. Мир. Пов. І. 129. Те поїли, те попили, те розібрали, того не догледіли — розор та й годі! Кв. ІІ. 222. --------------- II. Розо́р, -ру...
Словник української мови Грінченка