розор

Розо́р, розо́ру; -зо́ри, -рів

Значення в інших словниках

1. розор — розо́р іменник чоловічого роду від: розори́ти, розори́тися розм.  Орфографічний словник української мови
2. розор — РУЇНА, розорення; (дія) руйнування, плюндрування, пустошення, нищення.  Словник синонімів Караванського
3. розор — -у, ч., розм. Дія і стан за знач. розорити, розоряти і розоритися, розорятися. Впасти в розор — стати дуже бідним; зубожіти. Прийти в розор — зіпсуватися, стати непридатним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розор — Румовище, руїни  Словник чужослів Павло Штепа
5. розор — РОЗО́Р, у, ч., розм. Дія і стан за знач. розори́ти, розоря́ти і розори́тися, розоря́тися¹. Пожарище завжди будить важку думку про розор, про людське нещастя (Панас Мирний); – Та воно, звісно, за нас хто? Самим треба за себе дбати.  Словник української мови у 20 томах
6. розор — РОЗО́Р, у, ч., розм. Дія і стан за знач. розори́ти, розоря́ти і розори́тися, розоря́тися. Пожарище завжди будить важку думку про розор, про людське нещастя (Мирний, IV, 1955, 158)...  Словник української мови в 11 томах
7. розор — I. Розор, -ру м. Разореніе. Алв. 76. Дома усе в розор пішло, а він — сиди. Мир. Пов. І. 129. Те поїли, те попили, те розібрали, того не догледіли — розор та й годі! Кв. ІІ. 222. --------------- II. Розо́р, -ру...  Словник української мови Грінченка