розрішати —
розріша́ти дієслово недоконаного виду відпускати гріхи; вирішувати якесь питання — розм., рідко
Орфографічний словник української мови
розрішати —
Давати розрішення; відпускати гріхи під час Таїнства Сповіді; відпускати гріхи
Словник церковно-обрядової термінології
розрішати —
-аю, -аєш, недок., розрішити, -шу, -шиш, док., перех. і без додатка., церк. Відпускати гріхи. || заст. Дозволяти вживання скоромного під час посту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розрішати —
РОЗРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., що і без дод. 1. церк. Відпускати гріхи. Пішов молиться добрий Гус. “Во ім'я Господа Христа, За нас розп'ятого на древі, І всіх апостолів святих, Петра і Павла особливе...
Словник української мови у 20 томах
розрішати —
РОЗРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. і без додатка. 1. церк. Відпускати гріхи. Пішов молиться добрий Гус.
Словник української мови в 11 томах