рокотати —
РОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, рідше РОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Утворювати розкотисті монотонні звуки, рокіт. Здиблюючи землю, бушував, рокотав ураганний вогонь (М. Стельмах); Встає народ, гудуть мости, Рокочуть ріки ясноводі!.. (М.
Словник української мови у 20 томах
рокотати —
БАСИ́ТИ розм. (говорити, співати, сміятися басом); РОКОТА́ТИ (РОКОТІ́ТИ рідше) (низьким, розкотистим голосом). — Ей ти, носатий, купи у мене зайця! — басив з середини молодий голос (М. Коцюбинський); — Замовч.
Словник синонімів української мови