самоволець —
самово́лець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
самоволець —
див. СВАВОЛЕЦЬ.
Словник синонімів Караванського
самоволець —
див. непокірний
Словник синонімів Вусика
самоволець —
-льця, ч. 1》 Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; свавілець. 2》 Людина, яка діє, робить що-небудь без дозволу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самоволець —
САМОВО́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; свавілець. Лихе життя із тими самовольцями (Марко Вовчок). 2. Людина, яка діє, робить що-небудь без дозволу.
Словник української мови у 20 томах
самоволець —
СВАВІ́ЛЬНИК (той, хто проявляє свавілля), СВАВО́ЛЕЦЬ, САМОВО́ЛЕЦЬ, САМОПРА́ВЕЦЬ, САМОДУ́Р, БЕЗЗАКО́ННИК.
Словник синонімів української мови
самоволець —
САМОВО́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; свавілець. Лихе життя із тими самовольцями (Вовчок, І, 1955, 184). 2. Людина, яка діє, робить що-небудь без дозволу.
Словник української мови в 11 томах
самоволець —
Самоволець, -льця м. Своевольникъ. Та що лихе життя із тими самовольцями. МВ. ІІ. 80. Бач, які самовольці: самі роблять як знають. Черк. у.
Словник української мови Грінченка