самохвалець —
самохва́лець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
самохвалець —
див. пихатий; хвалько
Словник синонімів Вусика
самохвалець —
-льця, ч. Те саме, що самохвал.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самохвалець —
САМОХВА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Те саме, що самохва́л. В великому натхненні Хоче [Атта Троль] ділом доказати, Що не марний самохвалець, А митець великий справді (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
самохвалець —
ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Н підсил. розм., ХВАСТ підсил. розм., ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка).
Словник синонімів української мови
самохвалець —
САМОХВА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Те саме, що самохва́л. В великому натхненні Хоче [Атта Троль] ділом доказати, Що не марний самохвалець, А митець великий справді (Л. Укр., IV, 1954, 142).
Словник української мови в 11 томах