Значення в інших словниках
-
сановник —
сано́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
сановник —
-а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – особа, що мала високий сан, чин. 2》 ірон. Особа, яка зазналася, обіймаючи високу посаду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сановник —
САНО́ВНИК, а, ч. 1. У дореволюційній Росії – особа, що мала високий сан, чин. Царські міністри і сановники, дипломати і генерали .. давно закінчили своє життя на задвірках історії (І.
Словник української мови у 20 томах
-
сановник —
ВЕЛЬМО́ЖА (у феодальних і буржуазних країнах — знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду), МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, САНО́ВНИК заст. Латин, як цар, в своїм наряді Ішов в кругу своїх вельмож (І.
Словник синонімів української мови
-
сановник —
САНО́ВНИК, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — особа, що мала високий сан, чин. Царські міністри і сановники, дипломати і генерали.. давно закінчили своє життя на задвірках історії (Цюпа, Україна..
Словник української мови в 11 томах