Значення в інших словниках
-
сатира —
сати́ра іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
сатира —
(лат. catіra, від satura, букв. — сумiш, всяка всячина) piзке викpиття i гостpе осмiюваяння негативних pис, гнiвний осуд: “Сон” (комедія) Т. Шевченка.
Словник стилістичних термінів
-
сатира —
(жанр) ГУМОР; (твір) памфлет; САТИРИК, див. ГУМОРИСТ.
Словник синонімів Караванського
-
сатира —
[сатира] -рие, д. і м. -р'і
Орфоепічний словник української мови
-
сатира —
-и, ж. 1》 Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні вад, хиб, негативних явищ дійсності. 2》 Твір літератури або мистецтва, в якому використано цей прийом. || Сукупність таких творів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сатира —
САТИ́РА, и, ж. 1. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності.
Словник української мови у 20 томах
-
сатира —
сати́ра (лат. satira, від satura, букв. – суміш, усяка всячина) 1. Специфічна форма художнього відображення дійсності, яка полягає в різкому осудливому осміюванні негативного. 2. Сукупність сатиричних творів.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
сатира —
Спосіб художнього відображення дійсності, який полягає у висміюванні та осуді людських вад і негативних явищ життя; до XVIII ст. окремий вид поезії; у вузькому розумінні — викривальні вірші.
Універсальний словник-енциклопедія
-
сатира —
Сати́ра, -ри, -рі; -ти́ри, -ти́р
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
сатира —
САТИ́РА, и, ж. 1. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності.
Словник української мови в 11 томах