сенс —
сенс іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
сенс —
(внутрішній) зміст, суть; (увесь) значення, о. сила; (життя) мета, поклик; ФР. рація, доцільність, корисність.
Словник синонімів Караванського
сенс —
[сенс] -нсу, м. (ў) -н'с'і, мн. -нсие, -н'с'іў
Орфоепічний словник української мови
сенс —
-у, ч. 1》 Сутність чого-небудь; значення; зміст. || Те, що відіграє особливу роль, має виняткове значення; сила. 2》 Розумна підстава; рація (див. рація II). || Доцільність, корисність чого-небудь. 3》 Мета, основне призначення чого-небудь. 4》 Почуття, замисел.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сенс —
СЕНС, у, ч. 1. Суть чого-небудь; зміст. Ти мусиш признати, що вірші мої, безперечно, Кожен зосібна, відмінні і звуком, і внутрішнім сенсом (М. Зеров); Данило ще не збагнув як слід самого сенсу пропозиції Флегонта (Ю.
Словник української мови у 20 томах
сенс —
(лат. sensus – смисл, від sentio – вважаю) 1. Значення. 2. Почуття, замисел.
Словник іншомовних слів Мельничука
сенс —
ма́ти ра́цію (сенс). 1. Правильно, слушно вважати, думати, говорити. — Ви абсолютно маєте рацію. Наша Батьківщина повинна ж колись перетворитись на .. сад (О. Довженко); — У суперечці народжується істина.— Знов ти маєш рацію,— згодився Васюта (Ю.
Фразеологічний словник української мови
сенс —
I. ПІДСТА́ВА (розумне обґрунтування чогось), РА́ЦІЯ, СЕНС, ГЛУЗД, РЕЗО́Н розм. Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з'їзд (А. Головко); — Жукова мені заявила,..
Словник синонімів української мови
сенс —
Сенс, се́нсу, -сові, в -сі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сенс —
СЕНС, у, ч. 1. Суть чого-небудь; зміст. Ти мусиш признати, що вірші мої, безперечно, Кожен зосібна, відмінні і звуком, і внутрішнім сенсом (Зеров, Вибр., 1966, 148); Данило ще не збагнув як слід самого сенсу пропозиції Флегонта (Смолич, Мир..
Словник української мови в 11 томах
сенс —
рос. сенс 1. Замисел, почуття, значення. 2. Переносно — є смисл щось зробити, досягти позитивних значень.
Eкономічна енциклопедія