серга —
се́рга іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
серга —
-и, ж. 1》 Прикраса у вигляді кільця, підвіска та ін., дужка якої просмикується в мочку вуха (у деяких народів – у носову перетинку). 2》 М'ясисті відростки під шиєю у півня й курки, а також у кіз та овець. 3》 тех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
серга —
СЕ́РГА, и, ж. 1. Прикраса у вигляді кільця, підвіска та ін., дужка якої просмикується в мочку вуха (в деяких народів – у носову перетинку). Був і дівчачий товар: стрічки, скиндячки, серги, баєві юпки, плахти, шиті рукава і хустки (Г.
Словник української мови у 20 томах
серга —
СЕРЕ́ЖКИ мн. (прикраса, що продягається в мочку вуха людини), СЕ́РГИ, КОВТКИ́ діал., КУ́ЛЬЧИКИ діал., ЗАВУ́ШНИЦІ (ЗАУ́ШНИЦІ) діал.; КЛІ́ПСИ (така прикраса, що затискується на мочці вуха). (Оленка:) Яка ти стала гарна в сережках! (І.
Словник синонімів української мови
серга —
СЕ́РГА, и, ж. 1. Прикраса у вигляді кільця, підвіска та ін., дужка якої просмикується в мочку вуха (в деяких народів — у носову перетинку). Був і дівчачий товар: стрічки, скиндячки, серги, баєві юпки, плахти, шиті рукава і хустки (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
серга —
1. Трикутна підвіска до виступу наличника. 2. Стінка з дранки, призначена для витких рослин, зокрема винограду.
Архітектура і монументальне мистецтво
серга —
Се́рга, -ги ж. Серьга. Я тобі стьожок, серьог, намиста доброго нанесу. Рудч. Ск. II. 15. 2) Кольцо, прикрѣпляющее косу къ рукояткѣ. ум. сере́жка, сережечка.
Словник української мови Грінченка