Значення в інших словниках
-
симфонія —
симфо́нія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
симфонія —
[сиемфон'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
-
симфонія —
-ї, ж. 1》 Великий музичний твір для оркестру з однієї або кількох частин, що відрізняються одна від одної характером музики й темпом. || чого і яка, перен. Сукупність яких-небудь звуків. || ірон. Безладний шум, грюкіт і т. ін. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
симфонія —
(гр. symphonia — співзвучність, благозвучне поєднаннятонів) — 1. Провідний жанр оркестрової музики, який сформувався в XVIII ст. на основі оркестрової сюїти, концерту, тріо-сонати, увертюри та інших жанрів.
Словник-довідник музичних термінів
-
симфонія —
СИМФО́НІЯ, ї, ж. 1. Великий музичний твір для оркестру з однієї або кількох частин, що відрізняються одна від одної характером музики й темпом.
Словник української мови у 20 томах
-
симфонія —
симфо́нія (від грец. συμφωνία – співзвучність) 1. Жанр інструментальної музики; музичний твір з однієї або кількох частин для симфонічного оркестру. 2. Гармонічне сполучення різноманітних звуків, фарб тощо.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
симфонія —
Циклічний музичний твір у формі сонати (4 частини), призначений для оркестру; удосконалилася в XVIII ст. у старовіденській та манхгеймській школах.
Універсальний словник-енциклопедія
-
симфонія —
Симфо́нія, -нії, -нією; -фо́нії, -ній
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
симфонія —
СИМФО́НІЯ, ї, ж. 1. Великий музичний твір для оркестру з однієї або кількох частин, що відрізняються одна від одної характером музики й темпом.
Словник української мови в 11 томах