симфонія

Симфо́нія, -нії, -нією; -фо́нії, -ній

Значення в інших словниках

1. симфонія — симфо́нія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. симфонія — [сиемфон'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
3. симфонія — -ї, ж. 1》 Великий музичний твір для оркестру з однієї або кількох частин, що відрізняються одна від одної характером музики й темпом. || чого і яка, перен. Сукупність яких-небудь звуків. || ірон. Безладний шум, грюкіт і т. ін. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. симфонія — Созвуччя, див. гармонія  Словник чужослів Павло Штепа
5. симфонія — (гр. symphonia — співзвучність, благозвучне поєднаннятонів) — 1. Провідний жанр оркестрової музики, який сформувався в XVIII ст. на основі оркестрової сюїти, концерту, тріо-сонати, увертюри та інших жанрів.  Словник-довідник музичних термінів
6. симфонія — СИМФО́НІЯ, ї, ж. 1. Великий музичний твір для оркестру з однієї або кількох частин, що відрізняються одна від одної характером музики й темпом.  Словник української мови у 20 томах
7. симфонія — симфо́нія (від грец. συμφωνία – співзвучність) 1. Жанр інструментальної музики; музичний твір з однієї або кількох частин для симфонічного оркестру. 2. Гармонічне сполучення різноманітних звуків, фарб тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. симфонія — Циклічний музичний твір у формі сонати (4 частини), призначений для оркестру; удосконалилася в XVIII ст. у старовіденській та манхгеймській школах.  Універсальний словник-енциклопедія
9. симфонія — СИМФО́НІЯ, ї, ж. 1. Великий музичний твір для оркестру з однієї або кількох частин, що відрізняються одна від одної характером музики й темпом.  Словник української мови в 11 томах