скука —
ску́ка іменник жіночого роду нудьга рідко
Орфографічний словник української мови
скука —
СКУ́КА, и, ж., рідко. Те саме, що нудьга́ 1, 2. Став і дощик накрапати .. Скука, холод (П. Грабовський); * Образно. Я серденьком пораненим болів, І, вирвавшись із рук у відьми-скуки, До тебе простягав, природо-нене, руки (П. Куліш).
Словник української мови у 20 томах
скука —
СКУ́КА, и, ж. Те саме, що нудьга́ 1, 2. Став і дощик накрапати.. Скука, холод (Граб., І, 1959, 289). Ску́ка бере́ (взяла́ і т. ін.) — те саме, що Нудьга́ бере́ (взяла́, заї́ла і т. ін.) ( див. нудьга́). Взяла мене тяжка скука (Чуб., V, 1874, 2).
Словник української мови в 11 томах
скука —
Скука, -ки ж. Скука. Тобі од скуки тілько ловити мух. Ном. № 10871.
Словник української мови Грінченка