скука

НУДЬГА́ (гнітючий душевний стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг, відсутністю інтересу до навколишнього), НУДО́ТА підсил. розм., СКУ́КА рідше, НУД розм., НУДА́ розм., ЗАНУ́ДА підсил. заст., НУ́ДИ мн., рідше; ХАНДРА́ розм., СПЛІН книжн. заст. (нудьга, супроводжувана похмурим настроєм). Та тут можна вмерти з нудьги! Ані полювань, ані бенкетів, ані танків (З. Тулуб); Одно тільки дошкуляло замкненим серед стін людям — скука (Ю. Опільський); Було їй (Білочці) сказано: нікуди не втікать І панову хандру потроху розважать (Л. Глібов); Раптом усі відчули полегкість: сплін його високопревосходительства міг знайти розрядку (О. Полторацький). — Пор. сум.

Значення в інших словниках

1. скука — ску́ка іменник жіночого роду нудьга рідко  Орфографічний словник української мови
2. скука — моск. нудьга туга, нудьга, нуда, нуд, нудота, зануда, маркота  Словник чужослів Павло Штепа
3. скука — СКУ́КА, и, ж., рідко. Те саме, що нудьга́ 1, 2. Став і дощик накрапати .. Скука, холод (П. Грабовський); * Образно. Я серденьком пораненим болів, І, вирвавшись із рук у відьми-скуки, До тебе простягав, природо-нене, руки (П. Куліш).  Словник української мови у 20 томах
4. скука — СКУ́КА, и, ж. Те саме, що нудьга́ 1, 2. Став і дощик накрапати.. Скука, холод (Граб., І, 1959, 289). Ску́ка бере́ (взяла́ і т. ін.) — те саме, що Нудьга́ бере́ (взяла́, заї́ла і т. ін.) ( див. нудьга́). Взяла мене тяжка скука (Чуб., V, 1874, 2).  Словник української мови в 11 томах
5. скука — Скука, -ки ж. Скука. Тобі од скуки тілько ловити мух. Ном. № 10871.  Словник української мови Грінченка