служитель —
служи́тель іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
служитель —
-я, ч. 1》 заст. Те саме, що слуга 1). 2》 Службовець нижчого рангу в деяких установах. Служитель музею. 3》 чого і з означ. Той, хто служить чому-небудь, працює на користь чогось. Служителі культу. Служитель церкви — особа духовного звання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
служитель —
СЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. заст. Те саме, що слуга́ 1. На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (з думи). 2. Службовець нижчого рангу в деяких установах.
Словник української мови у 20 томах
служитель —
СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст.
Словник синонімів української мови
служитель —
СЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. заст. Те саме, що слуга́ 1. На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (Думи.., 1941, 104). 2. Службовець нижчого рангу в деяких установах.
Словник української мови в 11 томах
служитель —
Служитель, -теля м. Слуга. Служителю мій вірний! АД. II. 11.
Словник української мови Грінченка