служитель
СЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч.
1. заст. Те саме, що слуга́ 1.
На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (з думи).
2. Службовець нижчого рангу в деяких установах.
Припустімо, що служитель вперше входить до кімнати, де собака, вперше приносить їй їжу. Їжа почала діяти, коли він підніс її до собаки (з навч. літ.);
Служитель музею.
3. чого і з означ. Той, хто служить чому-небудь, працює на користь чогось.
Якби не всміхнувся Ігор, можливо, більш-менш мирно закінчилась би розмова між суворим і вимогливим служителем науки та його зарозумілим нащадком (Ю. Шовкопляс);
* Образно. – Що можете сказати ви мені? Кажіть, служителю вбогості людської! – Отець Герасим не обізвався й словом (О. Довженко).
Служи́тель це́ркви див. це́рква.
△ (1) Служи́тель ку́льту – представник духовенства.
– Як бачите, товариші, до нас прийшла делегація .. від монастиря. Хоча служителям культу нема чого робити на зборах.., але послухаємо, що вони нам скажуть (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)