служилий
СЛУЖИ́ЛИЙ, а, е, іст.
1. У Російській державі XV–XVII ст. – який перебував на державній (перев. військовій) службі.
По польському праву служилих селян не було і козаків хотіли повернути в стан наємного [найманого] чужого війська (Леся Українка).
2. У дореволюційній Росії – який одержав звання, чини в нагороду за державну службу, а не в спадок.
Служиле дворянство.
Словник української мови (СУМ-20)