1. Словник української мови у 20 томах

служилий

СЛУЖИ́ЛИЙ, а, е, іст.

1. У Російській державі XV–XVII ст. – який перебував на державній (перев. військовій) службі.

По польському праву служилих селян не було і козаків хотіли повернути в стан наємного [найманого] чужого війська (Леся Українка).

2. У дореволюційній Росії – який одержав звання, чини в нагороду за державну службу, а не в спадок.

Служиле дворянство.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. служилий — служи́лий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. служилий — -а, -е, іст. 1》 У Російській державі 15-17 ст. – який перебував на державній (перев. військовій) службі. Служилі люди — у Великому князівстві Московському та Російській державі 15-17 ст. – ті, хто перебував на державній службі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. служилий — СЛУЖИ́ЛИЙ, а, е, іст. 1. У Російській державі XV-XVII ст. — який перебував на державній (перев. військовій) службі. По польському праву служилих селян не було і козаків хотіли повернути в стан наємного [найманого] чужого війська (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах