1. Великий тлумачний словник сучасної мови

служилий

служи́лий

-а, -е, іст.

1》 У Російській державі 15-17 ст. – який перебував на державній (перев. військовій) службі.

Служилі люди — у Великому князівстві Московському та Російській державі 15-17 ст. – ті, хто перебував на державній службі.

2》 У дореволюційній Росії – який дістав звання, чини в нагороду за державну службу, а не в спадок. Служиле дворянство.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. служилий — служи́лий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. служилий — СЛУЖИ́ЛИЙ, а, е, іст. 1. У Російській державі XV–XVII ст. – який перебував на державній (перев. військовій) службі. По польському праву служилих селян не було і козаків хотіли повернути в стан наємного [найманого] чужого війська (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  3. служилий — СЛУЖИ́ЛИЙ, а, е, іст. 1. У Російській державі XV-XVII ст. — який перебував на державній (перев. військовій) службі. По польському праву служилих селян не було і козаків хотіли повернути в стан наємного [найманого] чужого війська (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах