служивий
СЛУЖИ́ВИЙ, а, е.
1. іст. Те саме, що служи́лий 1.
2. заст. Який перебуває на військовій службі.
Ой ви, козаченьки, ви служивії, чи не бачили братика мого? (П. Чубинський);
// у знач. ім. служи́вий, вого, ч. Військовослужбовець, солдат.
Цар швидко написав, що дійсно стара кульбака подарована ним цьому служивому, .. печатку царську поставив (з переказу);
Високий чорнобородий чоловік.., не злізаючи з воза, гукнув караульному, що стояв біля розмальованої в три кольори будки: – Ей, служивий, дозволь проїхати! (Ф. Бурлака);
Старий служивий простягав манірку, в якій збереглося трохи теплої, несмачної, але такої жаданої води (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)