служилий

служи́лий

-а, -е, іст.

1》 У Російській державі 15-17 ст. – який перебував на державній (перев. військовій) службі.

Служилі люди — у Великому князівстві Московському та Російській державі 15-17 ст. – ті, хто перебував на державній службі.

2》 У дореволюційній Росії – який дістав звання, чини в нагороду за державну службу, а не в спадок. Служиле дворянство.

Значення в інших словниках

1. служилий — служи́лий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. служилий — СЛУЖИ́ЛИЙ, а, е, іст. 1. У Російській державі XV–XVII ст. – який перебував на державній (перев. військовій) службі. По польському праву служилих селян не було і козаків хотіли повернути в стан наємного [найманого] чужого війська (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
3. служилий — СЛУЖИ́ЛИЙ, а, е, іст. 1. У Російській державі XV-XVII ст. — який перебував на державній (перев. військовій) службі. По польському праву служилих селян не було і козаків хотіли повернути в стан наємного [найманого] чужого війська (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах