сонний —
[сон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
сонний —
-а, -е. 1》 Прикм. до сон I. || Пов'язаний із сном. || Який буває, з'являється, виникає вві сні. || Подібний до того, який буває вві сні. || Який здійснюється вві сні. || Здійснюваний тим, хто спить. || Признач. для сну.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сонний —
СО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сон¹. У сонному стані (з наук.-попул. літ.); // Пов'язаний із сном. Харкевич сів на колоду і потер обличчя долонею, намагаючись звільнитись від сонної млості (С. Голованівський); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
сонний —
з со́нних оче́й. Недоспавши, щойно прокинувшись, не розібравшись; спросоння. — Сам Бог нас тішить,— промовили декотрі надуті й легкодухі пани: вони й справді з сонних очей пойняли віри (І. Нечуй-Левицький). со́нне ца́рство; ца́рство сну.
Фразеологічний словник української мови
сонний —
МЛЯ́ВИЙ (про людину — позбавлений жвавості, бадьорості), НЕПРОВО́РНИЙ, БЕЗТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, АНЕМІ́ЧНИЙ, В'Я́ЛИЙ, КВО́ЛИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., СО́ННИЙ розм., НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ) розм., ДЛЯ́ВИЙ діал.; АПАТИ́ЧНИЙ (який перебуває в стані апатії).
Словник синонімів української мови
сонний —
Со́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сонний —
СО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сон¹. В. А. Гіляровський у Москві запропонував особливий, легкий варіант електронаркозу, при якому сонний стан у хворих викликається слабим імпульсним електричним струмом (Наука.., 11, 1956, 18); // Пов’язаний із сном.
Словник української мови в 11 томах
сонний —
Сонний, -а, -е Сонный. Його сонного будили — не збудили. Макс.
Словник української мови Грінченка