сонний

Оспалий, заспалий, напівсплячий, див. заспаний, сплющий

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонний — со́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сонний — (красень) кн. сплячий; (сонливий) оспалий; (голос) заспаний, напівсонний; (хто) П. пасивний, бездіяльний, млявий, малорухомий; (майдан) безлюдний; (ліс) нерухомий; (порошок) СНОТВОРНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. сонний — [сон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. сонний — -а, -е. 1》 Прикм. до сон I. || Пов'язаний із сном. || Який буває, з'являється, виникає вві сні. || Подібний до того, який буває вві сні. || Який здійснюється вві сні. || Здійснюваний тим, хто спить. || Признач. для сну. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сонний — СО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сон¹. У сонному стані (з наук.-попул. літ.); // Пов'язаний із сном. Харкевич сів на колоду і потер обличчя долонею, намагаючись звільнитись від сонної млості (С. Голованівський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. сонний — з со́нних оче́й. Недоспавши, щойно прокинувшись, не розібравшись; спросоння. — Сам Бог нас тішить,— промовили декотрі надуті й легкодухі пани: вони й справді з сонних очей пойняли віри (І. Нечуй-Левицький). со́нне ца́рство; ца́рство сну. Фразеологічний словник української мови
  7. сонний — МЛЯ́ВИЙ (про людину — позбавлений жвавості, бадьорості), НЕПРОВО́РНИЙ, БЕЗТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, АНЕМІ́ЧНИЙ, В'Я́ЛИЙ, КВО́ЛИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., СО́ННИЙ розм., НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ) розм., ДЛЯ́ВИЙ діал.; АПАТИ́ЧНИЙ (який перебуває в стані апатії). Словник синонімів української мови
  8. сонний — Со́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сонний — СО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сон¹. В. А. Гіляровський у Москві запропонував особливий, легкий варіант електронаркозу, при якому сонний стан у хворих викликається слабим імпульсним електричним струмом (Наука.., 11, 1956, 18); // Пов’язаний із сном. Словник української мови в 11 томах
  10. сонний — Сонний, -а, -е Сонный. Його сонного будили — не збудили. Макс. Словник української мови Грінченка