сонний

СО́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до сон¹.

У сонному стані (з наук.-попул. літ.);

// Пов'язаний із сном.

Харкевич сів на колоду і потер обличчя долонею, намагаючись звільнитись від сонної млості (С. Голованівський);

* Образно. Воно [море] потягається слабо і в сонній млості ніжно викидає перші хвилі на берег (М. Коцюбинський);

// Який буває, з'являється, виникає вві сні.

Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсоннії очі, І страшніші, ніж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі (Леся Українка);

Як часом з'являється нам, що уже не існує, – То лише мислі потьмарення, образів сонних омана (М. Зеров);

// Подібний до того, який буває вві сні.

Вранішнє сонце обливало його м'яким світом, пестило його вид, очі, наганяло сонне забуття... (Панас Мирний);

// Який здійснюється вві сні.

Захоплення сонною терапією в багатьох випадках виявилось недоречним, бо при ряді захворювань центральна нервова система потребує .. збудження діяльності нервових клітин (з наук.-попул. літ.);

// Здійснюваний тим, хто спить.

Регіт покривав навіть сонні зітхання худоби (М. Коцюбинський);

Сонне дихання;

// Признач. для сну.

– В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз стан [ворогів] (І. Котляревський).

2. Який спить, перебуває у стані сну.

– Перестаньте, вітри! Не шуміть, ялини; Не лякайте нагло сонної дитини (П. Грабовський);

* У порівн. Пішла [дівчина], вмилась, напилася [зілля], Мов не своя стала, Вдруге, втрете, та, мов сонна, В степу заспівала (Т. Шевченко);

// Власт. тому або який буває в того, хто спить.

Сонне обличчя;

Сонні очі;

// Охоплений сном; який прокидається від сну.

Сонечко зійшло, Збудилось соннеє село (С. Руданський);

Сріблистий місяць тихо Чарівне світло лив на сонну землю (І. Франко);

Сонна оселя;

// перен. Безлюдний, притихлий.

Тарас довго ходив сонними безлюдними вулицями Києва (О. Іваненко);

На якійсь сонній тихій станції у вагон зайшов довготелесий хлопець (М. Чабанівський);

// перен. Який перебуває у стані спокою; нерухомий.

Люблю я темну ніч і золоті зірки. Що грають у просторі І дивляться згори на соннії садки (М. Рильський);

Сонне море;

Сонний світанок;

Сонні площі міста;

// Який перебуває у стані сплячки (у 1 знач.).

Сонні мухи;

// у знач. ім. со́нний, ного, ч. Той, хто спить.

Сонного будити не слід, бо він надалі просипатиметься саме в цей час (з наук.-попул. літ.);

// Не усвідомлюючи, підсвідомо.

Ян Бабіян ішов слідом з Мірілайлаєм ніби сонний (М. Лукаш, пер. з тв. Єлина Пелина).

3. Млявий, малорухомий, позбавлений жвавості.

Вони з огидженням обминали сонних, млявих од холоду гадюк, що купами лежали на купинах (М. Коцюбинський);

В чистій світлиці нікого не було, тільки дзижчали на віконці сонні мухи (П. Панч).

4. Який не зовсім прокинувся, хоче спати.

Сонна наймичка вискочила і одсунула засов в дверях (І. Нечуй-Левицький);

Під вікнами ходив вартовий. Він теж був сонний, і сон давно вже зв'язав не тільки його думки, але й його рухи (Ю. Бедзик);

* Образно. З-за Дніпра майже не стріляли. Зрідка лунала сліпо черга якогось сонного кулемета (С. Голованівський).

5. Те саме, що за́спаний.

Він сонні очі протирав, В руках збанок пустий держав (С. Руданський);

В хаті заскрипіло ліжко, і сонний голос тривожно запитав: –То ти, Оксене? (Григорій Тютюнник).

6. перен. Пасивний, бездіяльний.

Може й ти, мій сонний люде, Знайдеш сну кінець (О. Олесь);

Мав він ще одну рису..: вміння надзвичайно швидко, майже блискавично переходити від млявого, сонного стану до звірувато-хижого, спритного, зібраного (Григорій Тютюнник);

Сонне життя.

7. розм. Який викликає сон; снодійний.

– Вам неодмінно полегшає, зараз я дам вам сонного порошку, ви заснете (Н. Рибак).