1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сонний

со́нний

-а, -е.

1》 Прикм. до сон I.

|| Пов'язаний із сном.

|| Який буває, з'являється, виникає вві сні.

|| Подібний до того, який буває вві сні.

|| Який здійснюється вві сні.

|| Здійснюваний тим, хто спить.

|| Признач. для сну.

Сонна артерія — одна з парних артерій, розміщених вздовж дихального горла, яка несе кров до голови.

Сонна хвороба — інфекційна хвороба Тропічної Африки, що передається через укус мухи цеце і супроводжується пропасницею, головними болями та сонливістю.

2》 Який спить, перебуває у стані сну.

|| Млявий, малорухомий, позбавлений жвавості.

|| Власт. тому або який буває в того, хто спить.

|| Охоплений сном; у якому всі сплять.

|| перен. Безлюдний, притихлий.

|| перен. Який перебуває у стані повного спокою; нерухомий.

|| у знач. ім. сонний, -ного, ч. Той, хто спить.

3》 Який щойно прокинувся, не виспався, який хоче спати.

|| Власт. людині або який буває в людини, що не виспалася, хоче спати або щойно прокинулася.

|| перен. Пасивний, бездіяльний.

4》 Який викликає сон; снотворний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонний — со́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сонний — (красень) кн. сплячий; (сонливий) оспалий; (голос) заспаний, напівсонний; (хто) П. пасивний, бездіяльний, млявий, малорухомий; (майдан) безлюдний; (ліс) нерухомий; (порошок) СНОТВОРНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. сонний — [сон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. сонний — Оспалий, заспалий, напівсплячий, див. заспаний, сплющий Словник чужослів Павло Штепа
  5. сонний — СО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сон¹. У сонному стані (з наук.-попул. літ.); // Пов'язаний із сном. Харкевич сів на колоду і потер обличчя долонею, намагаючись звільнитись від сонної млості (С. Голованівський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. сонний — з со́нних оче́й. Недоспавши, щойно прокинувшись, не розібравшись; спросоння. — Сам Бог нас тішить,— промовили декотрі надуті й легкодухі пани: вони й справді з сонних очей пойняли віри (І. Нечуй-Левицький). со́нне ца́рство; ца́рство сну. Фразеологічний словник української мови
  7. сонний — МЛЯ́ВИЙ (про людину — позбавлений жвавості, бадьорості), НЕПРОВО́РНИЙ, БЕЗТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, АНЕМІ́ЧНИЙ, В'Я́ЛИЙ, КВО́ЛИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., СО́ННИЙ розм., НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ) розм., ДЛЯ́ВИЙ діал.; АПАТИ́ЧНИЙ (який перебуває в стані апатії). Словник синонімів української мови
  8. сонний — Со́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сонний — СО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сон¹. В. А. Гіляровський у Москві запропонував особливий, легкий варіант електронаркозу, при якому сонний стан у хворих викликається слабим імпульсним електричним струмом (Наука.., 11, 1956, 18); // Пов’язаний із сном. Словник української мови в 11 томах
  10. сонний — Сонний, -а, -е Сонный. Його сонного будили — не збудили. Макс. Словник української мови Грінченка