сонний

МЛЯ́ВИЙ (про людину — позбавлений жвавості, бадьорості), НЕПРОВО́РНИЙ, БЕЗТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, АНЕМІ́ЧНИЙ, В'Я́ЛИЙ, КВО́ЛИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., СО́ННИЙ розм., НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ) розм., ДЛЯ́ВИЙ діал.; АПАТИ́ЧНИЙ (який перебуває в стані апатії). Усі діти давно уже стали тихими та млявими: сиділи апатично за партами, не бавились на перервах. Лише голод світився в їхніх очах (А. Дімаров); -. Та, сказати правду, я гаразд не знаю, за що ти покохала отого Ломицького: непроворний, нерозторопний, смирний, як ягня (І. Нечуй-Левицький); Його обличчя було бліде, аж жовте, і чимось стривожене. Іслам-Гірей відзначив про себе, що, певно, недовго поживе цей анемічний меланхолік (Р. Іваничук); Люди ходили в'ялі, спорожнені наче, ліниві (М. Коцюбинський); -. А поверніться кругом! Та проворніше! І, вже з вас і панич! Якийсь сонний неповертайло та одоробало! — сказала Христя (Панас Мирний); То ж він сьогодні, він сидів отам, У барвнім колі повнолітніх дам, Панів півсонних, паничів крутливих (М. Рильський); Той загайко ближче до них, звісна річ, не підходив, але бачив, що обидва мовчать, і серце длявому ченчику мліло від радості (О. Ільченко); Якимось упертим, твердим і апатичним видавався той чоловік (І. Франко). — Пор. 1. байду́жий, 2. пові́льний.

ПАСИ́ВНИЙ (байдужий до навколишньої дійсності), НЕАКТИ́ВНИЙ, БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ, НЕДІЯ́ЛЬНИЙ (який не прагне до діяльності); ІНЕ́РТНИЙ, БЕЗІНІЦІАТИ́ВНИЙ (який не виявляє ініціативи); НЕЕНЕРГІ́ЙНИЙ, СО́ННИЙ (позбавлений енергії). На фабриці тепер нема пасивних людей (О. Гончар); (Майя:) Видно, що ви не були в піонерах. Ви неактивний (О. Корнійчук); У цей гарячий час.. Василько теж не може лишитись бездіяльним (О. Донченко); Скільки ще на планеті людей пасивних, інертних (з журналу); Безініціативна людина; Мав він ще одну рису..: блискавично переходити від млявого, сонного стану до звірувато-хижого, спритного, зібраного (Григорій Тютюнник).

ПОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється, відбувається, впливає тощо протягом досить тривалого часу), НЕШВИДКИ́Й, НЕСПІ́ШНИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕКВАПНИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ТИ́ХИЙ, РОЗТЯ́ГНУТИЙ, СО́ННИЙ розм., ДЛЯ́ВИЙ розм., ЛІНИ́ВИЙ розм., ЛЕДА́ЧИЙ розм., ЛІНЬКУВА́ТИЙ розм., ОПІ́ШНИЙ діал., ПИ́НЯВИЙ діал.; МЛЯ́ВИЙ (який відбувається, здійснюється без напруження); УПОВІ́ЛЬНЕНИЙ (з меншою швидкістю). Вона поправила долонею посічене волосся, що спало їй на лоба, поправила повільним і наче аж не своїм рухом (Є. Гуцало); Чує Петро — тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш); Василь пішов неспішною ходою, оминаючи огудиння та підпираючись кіссям (Г. Хоткевич); Жодна зі згадок, які так буйно вихорилися цілий вечір, не повернулася, не порушила непоспішливого плину думок нічних (Ю. Шовкопляс); Під хатою почулася некваплива хода людини, що дуже, як видно, припадає на одну ногу (А. Головко); У всій його постаті, в непоквапливих рухах не було нічого войовничого (А. Шиян); Зараз, вночі, Дніпро здавався набагато ширшим, ніж удень. Його неквапний рух тільки вгадувався в тому місці, де ріку прорізувала місячна стежка (Ю. Мартич); Півторакожуха обережно взяв з рук Хмельницького шаблю, спокійним рухом висмикнув до половини з піхов (Н. Рибак); Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка (В. Стус); — Брязнули, ох, дзвінко, виразно брязнули, — розмовляв сам з собою Палій, ходячи тихою ходою по покою (Д. Мордовець); Розтягнуті і виразні звуки гавайської гітари м'яко лягають у килими (В. Собко); О вічний бунту грізний мій! Який твій дивний круговій! Вриваєшся ти в сонний похід, як заперечення епохи (П. Тичина); Клопотовський взяв самовар і длявою ходою з насупленими бровами вийшов з кімнати (І. Нечуй-Левицький); Бачили білі піски, таємниче хитання морських водорослів, життя їжаків, ліниве повзання крабів (М. Коцюбинський); Скільки не думай, а робити треба, бо думка ледача, а робота швидка (прислів'я); Нахаба-кіт неквапними лінькуватими кроками перейшов йому дорогу (Н. Рибак); Поки в графськім палацу йшли пиняві приготовання до заграничної подорожі, в Грушатичах кипіло і клекотіло, як у кітлі (І. Франко); Робота стає млявою, полуднева змора давить усіх (Леся Українка); Механізм приймання відповідальних рішень, пов'язаних із захистом здоров'я людей, не витримав серйозної перевірки. Він громіздкий, багатоступеневий, надто централізований, уповільнений (Ю. Щербак).

СО́ННИЙ (якого хилить до сну або який не зовсім прокинувся і хоче спати), НАПІВСО́ННИЙ, СОНЛИ́ВИЙ, НЕВИ́СПАНИЙ. — Татку, татку, хтось тарабанить у вікно, — тремтить біля сонного батька дівча років десяти (М. Стельмах); Ще напівсонний схоплюється Кость з ліжка (О. Донченко); Після вечері посадила Явдоха Павла на покуті, вимитого, чистого і сонливого (Григорій Тютюнник); Іванко, хоть невиспаний, встав, умився (І. Франко).

ТИ́ХИЙ (в якому немає шуму, метушні), СПОКІ́ЙНИЙ, ЗАТИ́ШНИЙ, СО́ННИЙ, НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ рідше). А може, ще добро побачу? ..І може, в тихій твоїй хаті Я буду знову розмовляти З тобою, друже мій (Т. Шевченко); — Хай хоч по смерті я мирно спочину в оселі спокійній (М. Зеров); Прокіп постукав у високі двері парадного входу кам'яного будинку на затишній вулиці (О. Десняк); По сонній водиці проміння блищиться (П. Куліш); Ми бродили вуличками тихого, напівсонного містечка (В. Дрозд).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонний — со́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сонний — (красень) кн. сплячий; (сонливий) оспалий; (голос) заспаний, напівсонний; (хто) П. пасивний, бездіяльний, млявий, малорухомий; (майдан) безлюдний; (ліс) нерухомий; (порошок) СНОТВОРНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. сонний — [сон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. сонний — -а, -е. 1》 Прикм. до сон I. || Пов'язаний із сном. || Який буває, з'являється, виникає вві сні. || Подібний до того, який буває вві сні. || Який здійснюється вві сні. || Здійснюваний тим, хто спить. || Признач. для сну. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сонний — Оспалий, заспалий, напівсплячий, див. заспаний, сплющий Словник чужослів Павло Штепа
  6. сонний — СО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сон¹. У сонному стані (з наук.-попул. літ.); // Пов'язаний із сном. Харкевич сів на колоду і потер обличчя долонею, намагаючись звільнитись від сонної млості (С. Голованівський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  7. сонний — з со́нних оче́й. Недоспавши, щойно прокинувшись, не розібравшись; спросоння. — Сам Бог нас тішить,— промовили декотрі надуті й легкодухі пани: вони й справді з сонних очей пойняли віри (І. Нечуй-Левицький). со́нне ца́рство; ца́рство сну. Фразеологічний словник української мови
  8. сонний — Со́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сонний — СО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сон¹. В. А. Гіляровський у Москві запропонував особливий, легкий варіант електронаркозу, при якому сонний стан у хворих викликається слабим імпульсним електричним струмом (Наука.., 11, 1956, 18); // Пов’язаний із сном. Словник української мови в 11 томах
  10. сонний — Сонний, -а, -е Сонный. Його сонного будили — не збудили. Макс. Словник української мови Грінченка