сонний

СО́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до сон¹.

В. А. Гіляровський у Москві запропонував особливий, легкий варіант електронаркозу, при якому сонний стан у хворих викликається слабим імпульсним електричним струмом (Наука.., 11, 1956, 18);

// Пов’язаний із сном.

Харкевич сів на колоду і потер обличчя долонею, намагаючись звільнитись від сонної млості (Голов., Тополя.., 1965, 252);

*Образно. Воно [море] потягається слабо і в сонній млості ніжно викидає перші хвилі на берег (Коцюб., II, 1955, 415);

// Який буває, з’являється, виникає вві сні.

Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсоннії очі, І страшніші, ніж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі (Л. Укр., І, 1951, 65);

Як часом з’являється нам, що уже не існує,— То лише мислі потьмарення, образів сонних омана (Зеров, Вибр., 1966, 196);

// Подібний до того, який буває вві сні.

Вранішнє сонце обливало його м’яким світом, пестило його вид, очі, наганяло сонне забуття… (Мирний, І, 1949, 252);

// Який здійснюється вві сні.

Захоплення сонною терапією в багатьох випадках виявилось недоречним, бо при ряді захворювань центральна нервова система потребує.. збудження діяльності нервових клітин (Наука.., 7, 1955, 21);

// Здійснюваний тим, хто спить.

Регіт покривав навіть сонні зітхання худоби (Коцюб., II, 1955, 327);

Деякий час сиділа [Олена] непорушна, прислухаючись до сонного дихання сплячих хлопчика й дівчинки (Тют., Вир, 1964, 25);

// Признач. для сну.

— В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз стан [ворогів] (Котл.., І, 1952, 223).

◊ Со́нна арте́рія — одна з парних артерій, розміщених вздовж дихального горла, яка несе кров до голови.

Ділянку сонної артерії легко знайти на рівні верхнього краю гортані (Наука.., 7, 1970, 37);

Со́нна хворо́ба — інфекційна хвороба тропічної Африки, що передається через укус мухи цеце і супроводжувться пропасницею, головними болями та великою сонливістю.

Лікар Давід Брюс знайшов причину сонної хвороба — муху цеце (Знання.., 8, 1965, 24).

2. Який спить, перебуває у стані сну.

— Перестаньте, вітри! Не шуміть, ялини; Не лякайте нагло сонної дитини (Граб., І, 1959, 288);

Почав він [польський загін] рубати і колоти сонних запорожців (Довж.,. І, 1958, 246);

*У порівн. Пішла [дівчина], вмилась, напилася [зілля], Мов не своя стала, Вдруге, втрете, та, мов сонна, В степу заспівала (Шевч., І, 1963, 59);

// Млявий, малорухомий, позбавлений жвавості.

Вони з огидженням обминали сонних, млявих од холоду гадюк, що купами лежали на купинах (Коцюб., І, 1955, 360);

В чистій світлиці нікого не було, тільки дзижчали на віконці сонні мухи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23);

// Власт. тому або який буває в того, хто спить.

— Не спи, не спи! — говорить ясний місяць,— бо як заснеш, я промінь наведу, немов стрілу, і встрелю в сонне око (Л. Укр., І, 1951, 135);

Маленькі діти сплять на лахмітті або в материнських пеленах; на сонних, спітнілих личках чорні лишаї мух (Тют., Вир, 1964, 331);

// Охоплений сном; у якому всі сплять.

Сонечко зійшло, Збудилось соннеє село (Рудан., Тв., 1956, 77);

Сріблистий місяць тихо Чарівне світло лив на сонну землю (Фр., XIII, 1954, 222);

Квапливий перестук її чобіток м’яко поплив до сонної оселі (Стельмах, І, 1962, 403);

// перен. Безлюдний, притихлий.

Тарас довго ходив сонними безлюдними вулицями Києва (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 340);

На якійсь сонній тихій станції у вагон зайшов довготелесий хлопець (Чаб., Балкан. весна, 1960, 259);

// перен. Який перебуває у стані повного спокою; нерухомий.

Просто з моря бризнули угору тонкі голки сонячного проміння, гарячим приском розсипались.. вони по тихій поверхні сонного моря (Дн. Чайка, Тв., 1960, 62);

Люблю я темну ніч і золоті зірки. Що грають у просторі І дивляться згори на соннії садки (Рильський, І, 1960, 95);

// у знач. ім. со́нний, ного, ч. Той, хто спить.

Сонного будити не слід, бо він надалі просипатиметься саме в цей час (Знання.., 3, 1968, 29).

Мов (як і т. ін.) со́нна му́ха:

а) хто-небудь повільний, млявий, з лінивими рухами;

б) повільно, мляво.

Ходжу, як сонна муха. Навіть читати не хочеться (Коцюб., III, 1956, 146);

Со́нне ца́рство:

а) якась кількість людей, охоплених сном.

Коло його розвернулося сонне царство люду (Мирний, І, 1949, 309);

б) стан, коли всі засинають, сплять.

Він все ще надіявся, що всі скоро заснуть і запанує те сонне царство, яке дасть йому можливість вийти з хати на побачення (Тют., Вир, 1964, 18).

3. Який щойно прокинувся, не виспався, який хоче спати.

Сонна наймичка вискочила і одсунула засов в дверях (Н.-Лев., IV, 1956, 54);

Під вікнами ходив вартовий. Він теж був сонний, і сон давно вже зв’язав не тільки його думки, але й його рухи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 165);

[Василина:] Тиждень ходиш на роботу сонна. В гуртку не вчишся (Корн., II, 1955, 253);

*Образно. З-за Дніпра майже не стріляли. Зрідка лунала сліпо черга якогось сонного кулемета (Голов., Тополя.., 1965, 137);

// Власт. людині або який буває в людини, що не виспалася, хоче спати або щойно прокинулася.

Він сонні очі протирав, В руках збанок пустий держав (Рудан., Вибр., 1949, 60);

В хаті заскрипіло ліжко, і сонний голос тривожно запитав:-То ти, Оксене? (Тют., Вир, 1964, 25);

// перен. Пасивний, бездіяльний.

Може й ти, мій сонний люде, Знайдеш сну кінець (Олесь, Вибр., 1958, 18);

Мав він ще одну рису..: вміння надзвичайно швидко, майже блискавично переходити від млявого, сонного стану до звірувато-хижого, спритного, зібраного (Тют., Вир, 1964, 240).

4. Який викликає сон; снотворний.

— Вам неодмінно полегшає, зараз я дам вам сонного порошку, ви заснете (Рибак, Помилка.., 1956, 299).