Значення в інших словниках
-
страшило —
страши́ло іменник чоловічого або середнього роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
страшило —
Жах, жах-жахенний, жахіття, жахота, монстр, потвора, почвара, привид, проява, страхів'я, страхіття, страхіть, страховиддя, страховидло, страховина, страховинна, страховиння, страховисько, страховище, страховіття, страхота, страшидло, химера, чудисько, чудище, чудовисько
Словник синонімів Вусика
-
страшило —
СТРАШИ́ЛО, а, ч. і с., розм. Те саме, що страхо́вище 1. Хлоп, уздрівши над собою Дивовижнеє страшило На коні, в залізних бляхах, Думав: “Смерть моя прийшла!” (І.
Словник української мови у 20 томах
-
страшило —
-а, ч. і с., розм. Те саме, що страховище 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
страшило —
СТРАХІ́ТТЯ (фантастична істота незвичайного, страшного, потворного вигляду), СТРАХО́ВИСЬКО, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХ перев. мн., МОНСТР книжн., ЧУДО́ВИСЬКО, ЧУДО́ВИЩЕ рідше, ПРИМА́РА, СТРАХОВИ́ДЛО розм., СТРАШИ́ЛО розм., СТРАШИ́ДЛО розм., СТРАХОВИ́ДДЯ розм.
Словник синонімів української мови
-
страшило —
СТРАШИ́ЛО, а, ч. і с., розм. Те саме, що страхо́вище 1. Хлоп, уздрівши над собою Дивовижнеє страшило На коні, в залізних бляхах, Думав: «Смерть моя прийшла!» (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
страшило —
Страшило, -ла с. 1) Страшилище. 2) Снарядъ для вспугиванія рыбы при ловлѣ ея. Kolb. І. 73.
Словник української мови Грінченка