страшило

Значення в інших словниках

1. страшило — страши́ло іменник чоловічого або середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. страшило — Жах, жах-жахенний, жахіття, жахота, монстр, потвора, почвара, привид, проява, страхів'я, страхіття, страхіть, страховиддя, страховидло, страховина, страховинна, страховиння, страховисько, страховище, страховіття, страхота, страшидло, химера, чудисько, чудище, чудовисько Словник синонімів Вусика
3. страшило — СТРАШИ́ЛО, а, ч. і с., розм. Те саме, що страхо́вище 1. Хлоп, уздрівши над собою Дивовижнеє страшило На коні, в залізних бляхах, Думав: “Смерть моя прийшла!” (І. Словник української мови у 20 томах
4. страшило — -а, ч. і с., розм. Те саме, що страховище 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. страшило — СТРАХІ́ТТЯ (фантастична істота незвичайного, страшного, потворного вигляду), СТРАХО́ВИСЬКО, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХ перев. мн., МОНСТР книжн., ЧУДО́ВИСЬКО, ЧУДО́ВИЩЕ рідше, ПРИМА́РА, СТРАХОВИ́ДЛО розм., СТРАШИ́ЛО розм., СТРАШИ́ДЛО розм., СТРАХОВИ́ДДЯ розм. Словник синонімів української мови
6. страшило — СТРАШИ́ЛО, а, ч. і с., розм. Те саме, що страхо́вище 1. Хлоп, уздрівши над собою Дивовижнеє страшило На коні, в залізних бляхах, Думав: «Смерть моя прийшла!» (Фр. Словник української мови в 11 томах
7. страшило — Страшило, -ла с. 1) Страшилище. 2) Снарядъ для вспугиванія рыбы при ловлѣ ея. Kolb. І. 73. Словник української мови Грінченка